Державне спеціалізоване підприємство Чорнобильська атомна електростанція (ДСП Чорнобильська АЕС) розташована в східній частині білорусько-українського Полісся на півночі України в 16 км від кордону з Республікою Білорусь, на березі річки Прип'ять, яка впадає в Дніпро.
Перша частина ЧАЕС (перший і другий енергоблоки з реакторами РБМК-1000) була побудована в 1970-1977 роках, друга частина (третій і четвертий енергоблоки з аналогічними реакторами) була побудована на цьому ж майданчику до кінця 1983 року. У 1981 році в 1,5 км на південний схід від майданчика першої-другої черги було розпочато будівництво третьої черги - п'ятого і шостого енергоблоків з такими ж реакторами, зупинене після аварії на четвертому енергоблоці при високому ступені готовності об'єктів. 4 лютого 1970 роки почався випуск роботи з будівництва майбутнього міста енергетиків - Прип'яті.
9 вересня 1982 роки після виконаного середнього планового ремонту під час пробного пуску реактора 1-го енергоблоку на потужності 700 МВт теплових при номінальних параметрах теплоносія сталося руйнування тепловиділяючої збірки і аварійний розрив технологічного каналу № 62-44. Внаслідок розриву була деформована графітова кладка активної зони, в реакторнеий простір викинуто значну кількість радіоактивних речовин зі зруйнованої тепловиділяючої збірки.
26 квітня 1986 року, о 1:23 ночі, в ході проведення проектного випробування турбогенератора № 8 на енергоблоці № 4 стався гидротермический вибух, який повністю зруйнував реактор. Будівля енергоблока, покрівля машинного залу частково обвалилися. У різних приміщеннях і на даху виникло понад 30 займань. Основні осередки пожежі на даху машинного залу до 2 години 10 хвилинам і на даху реакторного відділення до 2 годин 30 хвилин були придушені. До 5 години 26 квітня пожежа була ліквідована.
Після разотравленія палива зруйнованого реактора приблизно о 20 годині 26 квітня в різних частинах центрального залу 4 енергоблоку виникла пожежа великої інтенсивності. До гасіння даної пожежі внаслідок важкої радіаційної обстановки і значної потужності горіння штатними засобами не приступали. Для ліквідації загоряння та забезпечення підкритичності дезорганізованого палива використовувалася вертолітний техніка.
У перші години розвитку аварії був зупинений сусідній 3-й енергоблок, проведені відключення устаткування 4-го енергоблоку, розвідка стану аварійного реактора.
В результаті аварії стався викид в навколишнє середовище, за різними оцінками, до 14⋅1018 Бк, що складає приблизно 380 мільйонів кюрі радіоактивних речовин, в тому числі ізотопів урану, плутонію, йоду-131, цезію-134, цезію-137, стронція-90.
Безпосередньо під час вибуху на четвертому енергоблоці загинула тільки одна людина, ще одна померла вранці від отриманих травм. 27 квітня 104 постраждалих евакуйовані в Московську лікарню № 6. Згодом, у 134 співробітників ЧАЕС, членів пожежних та рятувальних команд розвинулася променева хвороба, 28 з них померли протягом наступних декількох місяців.
27 квітня 1986 року було евакуйовано населення міста-супутника ЧАЕС - Прип'яті і жителів населених пунктів в 10-кілометровій зоні. У наступні дні евакуйовано населення інших населених пунктів 30-кілометрової зони відчуження.
Для ліквідації наслідків аварії розпорядженням Ради Міністрів СРСР була створена урядова комісія, головою якої був призначений заступник голови Ради міністрів СРСР Б. Є. Щербина.
Основна частина робіт була виконана в 1986-1987 роках, в них взяли участь приблизно 240 000 чоловік. Загальна кількість ліквідаторів (включаючи подальші роки) склала близько 600 000.
У перші дні основні зусилля були спрямовані на зниження радіоактивних викидів із зруйнованого реактора і запобігання ще більш серйозних наслідків.
Потім почалися роботи з очищення території та захоронення зруйнованого реактора. Уламки, розкидані по території АЕС і на даху машинного залу були прибрані всередину саркофага або забетоновані. Навколо 4-го блоку приступили до зведення бетонного «саркофагу» (об'єкт «Укриття»). В процесі будівництва «саркофагу» було укладено понад 400 тис. м³ бетону та змонтовано 7000 тонн металоконструкцій. Його зведення завершено і Актом Державної приймальної комісії законсервований четвертий енергоблок був прийнятий на технічне обслуговування 30 листопада 1986 року.
Наказом № 823 від 26 жовтня для експлуатації систем і обладнання об'єкта «Укриття» організований реакторний цех четвертого блоку.
2 жовтня 1986 року прийнято рішення про будівництво нового міста для постійного проживання працівників Чорнобильської АЕС та членів їх сімей після аварії на ЧАЕС - Славутича. 26 березня 1988 року видано перший ордер на заселення квартир.
В наслідок аварії з сільськогосподарського обороту було виведено близько 5 млн. га земель, довкола АЕС створена 30-кілометрова зона відчуження, знищені і поховані сотні дрібних населених пунктів, близько 200 000 чоловік було евакуйовано із зон забруднення.
23 травня 1986 року о 02:10 на позначці +12.50 в кабельних тунелях приміщень 402/3 (приміщення двигунів головних циркуляційних насосів [ГЦН]) і 403 / 3-4 (приміщення шахт опускних трубопроводів) четвертого аварійного енергоблоку внаслідок короткого замикання в силовому кабелі 3-го і 4-го блоків виникла пожежа. Горіли кабелі силових збірок, пластикат, мастило. Пожежа тривала близько 7 годин.
Роботи по ліквідації були ускладнені через високі показники експозиційної дози радіоактивного випромінювання, що виникло в результаті аварії 26 квітня. Гасіння проводилося малими групами при мінімальному часу перебування розрахунків у вогнища пожежі з використанням бронетехніки. Для ліквідації загоряння знадобилося до 8 годин, участь взяли 268 пожежників, частина з яких отримала значні дози опромінення: поруч з осередком займання радіаційний фон був більш 200 рентген на годину.
Пожежа була суворо засекречений наказом М. С. Горбачова. Учасники гасіння, яким була необхідна медична допомога, не могли розповідати про причини свого важкого стану навіть лікарям.
11 жовтня 1991 року під час зниження оборотів турбогенератора № 4 другого енергоблоку для подальшої зупинки і виведення в ремонт сепаратора-пароперегрівача СПП-44 сталася аварія з не залежних від реакторної установки причин.
Пожежа 11 жовтня 1991 року на другому енергоблоці стала підставою для рішення Верховної Ради України про негайне закриття другого енергоблоку Чорнобильської АЕС, а також про закриття першого і третього енергоблоків в 1993 році.
15 грудня 2000 року в 13 годин 17 хвилин за наказом президента України під час трансляції телемосту Чорнобильська АЕС - Національний палац «Україна» поворотом ключа аварійного захисту (АЗ-5) був назавжди зупинений реактор енергоблоку № 3 Чорнобильської АЕС. Станція припинила генерацію електроенергії.
12 лютого 2013 року в 14 годин 03 хвилини сталося часткове руйнування стінових панелей і частини легкої покрівлі машинного залу блоку № 4 над необслуговуваними приміщеннями з позначки +28,00 м в осях 50-52 від ряду А до ряду Б. Площа руйнування склала близько 600 м². Змін радіаційної обстановки на проммайданчику ЧАЕС і в зоні відчуження немає. Постраждалих немає.
В кінці листопада 2016 року відбулося накриття енергоблоку № 4 аркою «Укриття-2». Арка була успішно насунута на будівлю реактора, демонтована труба ВТ-2. Повне введення в експлуатацію нового конфайнменту відбулося 10 липня 2019 року. Термін експлуатації нового укриття становить 100 років.
