Центральная городская библиотека для детей
им. Ш. Кобера и В. Хоменко г.Николаева

Місто-привид

Місто розташоване на березі річки Прип'ять в 3 км від Чорнобильської АЕС, неподалік від кордону з Білоруссю. Відстань до Києва - 111 км. До аварії на Чорнобильській АЕС в місті проживало 47 500 осіб, нині постійне населення відсутня в зв'язку з високим рівнем радіації.

Поселення було засновано 4 лютого 1970 року. Перші будинки, які не мали центрального опалення, були зведені в 1972 році. Статус міста Прип'ять отримала в 1979 році на підставі постанови Верховної Ради Української РСР № 1264/686.

Генеральним приводом заснування міста стало будівництво і подальша експлуатація однієї з найбільших в Європі атомних електростанцій, Чорнобильської - містоутворюючого підприємства, яке і дало Прип'яті звання міста атомників. Прип'ять стала дев'ятим в Радянському Союзі атомоградом. За останнім проведеним до евакуації переписом (в листопаді 1985 року), чисельність населення становила 47 500 осіб.

Будівництво було оголошено Всесоюзним ударним будівництвом. На заклик партії сюди прибули посланці комсомолу з усіх куточків СРСР. Місто росло, набували досвіду його перші жителі - будівельники. Прип'ять мала своє неповторне обличчя завдяки композиціям мікрорайонів, розташованих радіусами навколо загальноміського центру. Тут були вдало використані світлова реклама, яскраві панно і декоративна кераміка на фасадах споруд.

Безпосередній вплив на забудову міста та прийняття господарських рішень мав директор ЧАЕС В. П. Брюханов. Зокрема, за його особистим указом в місті замість запланованих беріз, в'язів, каштанів, барбарисів і бузку були висаджені 30 000 кущів троянд, закуплених в Литві і Латвії.

Вулицями і проспектами міста присвоювалися, в основному, традиційні для радянської епохи назви. Крім проспекту Леніна, вулиць Дружби Народів і Героїв Сталінграда, в Прип'яті були також і вулиця Набережна, проспект Будівельників і Ентузіастів. У назві вулиці Лесі Українки відбилася і національно-культурна сторона Української республіки. Не залишився без уваги і головний сенс заснування Прип'яті - мирний атом. Завдяки цьому в місті з'явилася вулиця Курчатова.

Прип'ять - місто з яскраво вираженим центром. За традицією, в центрі міста розташовувалися адміністративні будівлі (міська рада), об'єкти дозвілля, культури і відпочинку (кінотеатр «Прометей», парк, палац культури «Енергетик», готель «Полісся»), універсальні продовольчі і промтоварні магазини, готельний комплекс. На той час Прип'ять була еталоном будівельної унікальності і радянських архітектурних знахідок.

До кінця 1988 року в місті повинні були бути повністю здані в експлуатацію два великі торгові центри (один з них «Прип'ятські зорі»), Палац піонерів і новий двозальний кінотеатр, палац мистецтв «Ювілейний» і готель «Жовтень», два спортивних комплексу - «Чернігів» та «Прип'ятчанин». Також на перетині проспекту Будівельників і вулиці Лесі Українки повинен був з'явитися ретранслятор телевізійних сигналів заввишки 52 метри.

Населення Прип'яті було евакуйовано через аварію на Чорнобильській АЕС за рішенням урядової комісії під головуванням Б. Є. Щербини. Повідомлення про евакуацію було передано по місцевому радіо 27 квітня 1986 року о 13:10, через 35 годин після аварії. Жителів міста вивезли на 1225 автобусах і 250 вантажівках до 17:00 того ж дня.

Після аварії проводилися роботи по дезактивації території міста, що призвело до значного зниження радіаційного фону.

В даний час в місті багато радіоактивних опадів, що випали в зв'язку з вибухом 4 енергоблоку які складаються з відносно довгоіснуючих радіоактивних елементів. Радіоактивний пил збирається в канавах, поглибленнях. Пил міцно в'ївся в грунт, дерева, будинки. На південь від міста розташовується так званий Рудий ліс, знесений в ході дезактивації Прип'яті та околиць; зараз ліс відновлюється і вбирає радіацію з грунту.

Місто заростає чорнобилем (полином), якій зростав в околицях і до аварії. Під впливом навколишнього середовища порожні будівлі поступово приходять в аварійний стан. Найстаріші будівлі міста руйнуються швидше за всіх: наприклад, будівля першої середньої школи, яка зазнала руйнування в 2005 році і два обвалення в 2013 році.

Також проблемою збереження міста є хвилі мародерів і вандалів, що почалися ще в кінці 1980-х років. Мародери видирали вміст електрощитків, поштові ящики, витягали залізні вітражі і вікна, з квартир витягали меблі. Вандали вибивали вікна, скидали ліфти, спилюючи троси. В кінці 1980-х - початку 1990-х років в Прип'ять їздили ліквідатори, які теж в процесі дезактивації викидали прямо в вантажівки побутові електроприлади, особисті речі. Меблі найменшого рівня зараженості вивозили в місто Славутич.

Після проведення дезактивації деякі міські будівлі і споруди використовувалася різними організаціями Зони відчуження, але на сьогоднішній день майже всі з них занедбані. На території Прип'яті діяли станція знезалізнення і фторування води, гараж спецтехніки, а також КПП на в'їзді в місто. Прип'ять є одним з бажаних місць відвідувань для шанувальників індустріального туризму і вчених з усього світу.

На відміну від інших населених пунктів Чорнобильської зони, міста Прип'ять і Чорнобиль не були позбавлені статусів населених пунктів. Прип'ять формально вважається містом обласного значення, підлеглим Київськії обласній раді, оскільки власної міської ради не має. Сьогодні місто Прип'ять закрите і перетворене в місто-музей під відкритим небом.