Багато років прожив на Миколаївщині поет Дмитро Кремінь. Так судилося, що хлопець, народжений у горах, значну частину життя провів у миколаївських степах. Тут оженився, тут народився його син. Тут друкували його книжки з віршами і поемами.
Народжений у горах
Є у Закарпатській області високогірне село Суха. Воно вже декілька століть існує під полониною Кук, на висоті 1241 метр над рівнем моря. Відомо, що рід Кременів мешкає у цьому селі більш трьохсот років. Колись родина володіла лісами, полонинами.
Майбутній поет народився 21 серпня 1953 року. Окрім Дмитра в сім’ї Дмитра Ілліча і Ганни Петрівни було двоє синів - Михайло та Іван, і двоє доньок - Анна і Людмила.
Писати вірші Дмитро почав з малого віку. Вперше його вірш з’явився в обласній газеті «Закарпатська правда», на той час поет навчався в п’ятому класі. У восьмому класі Дмитро надрукував збірку з чотирьох віршів, схожих на народній пісні.
У 1968 году перевівся в Ужгородську школу-інтернат №2, де вчився з восьмого по десятий класи. В той час ходив навчатися малюванню в образотворчу студію Золтана Баконі. В його шкільному житті були виставки в Палаці піонерів, виїзди на пленер під час канікул, і навіть зйомки в якості статиста в фільмі С. Бондарчука «Ватерлоо» (потім Дмитро Кремінь напише однойменного вірша).
Після закінчення школи вступів до філологічного факультету Ужгородського державного університету. Під час навчання Дмитро Кремінь публікує вірші на сторінках альманаху «Вітрила», у журналі «Ранок», у комсомольській пресі. Приймає участь у роботі обласного літоб'єднання при Закарпатській організації СПУ.
Степовий материк
По закінченню навчання поїхав працювати за направленням учителем російської мови та літератури (згодом — української мови та літератури) до смт Казанка Миколаївської області. У 1978 році оженився на Ользі Колесник, мешканці селища Гусавка Менського району. Сім’я жила і працювала в Казанці, тут же народився їх син Тарас.
Доля подарувала поету «цілий степовий материк», який став справжнім натхненням. Дмитро Кремінь працював вчителем і паралельно писав вірші, які друкував в районній газеті Ппідтримував його талановитий редактор Юрій Григорович Хіль, член Спілки журналістів.
У ті часи в київському видавництві "Молодь" вийшла з друку перша книга поета «Травнева арка», передмову до якої написав відомий поет і публіцист Віталій Коротич. Згодом поет перейшов працювати до районної газети, і то була гарна школа журналістики. В Казанці Кремінь прожив чотири роки.
Після переїзду до Миколаєва, який став для поета другою Батьківщиною, обіймав посаду викладача кафедри української літератури в Миколаївському педінституті ім. В. Бєлінського (1979—1981), керував обласною літературною студією «Джерела», працював заввідділом найбільшої в області молодіжної газети «Ленінське плем'я» (1981—1990).
З 1991 року працював заввідділом культури і духовності, заступником головного редактора газети обласної ради «Рідне Прибужжя» (до 2008 р.). З 2010 року по січень 2018 року був головою Миколаївської обласної організації Національної спілки письменників України, з 2012 по 2018 рік - головним редактором часопису «Соборна вулиця».
Помер 25 травня 2019 року.
