Центральная городская библиотека для детей
им. Ш. Кобера и В. Хоменко г.Николаева

Бердник Олександр Павлович

Олександр (Олесь) Павлович Бердник народився 27 листопада 1926 року в селі Вавилове Снігурівського району Херсонської (нині Миколаївської) області в родині коваля. Через засніжені шляхи його батько дістався сільради, що знаходилась в сусідньому селі, лише через місяць після його народження. Секретар сільради в свою чергу припустився одразу двох помилок — записав поточну дату, як дату народження, і написав рік, котрий лише мав наступити, що призвело до існуючої дотепер плутанини з датою народження письменника, але допомогло йому врятуватись від відправлення до Німеччини в роки окупації. Офіційна дата народження - 25 грудня 1927 року.

У 1930 р. з батьками переїхав у Київ, через два роки – у с. Кийлів Бориспільського району, де пережив голод 1933 р.. Вісім класів закінчив у с. Бурти Кагарлицького р-ну. В школі майбутній письменник багато читав, особливо захоплювався фантастикою. Спробував писати – перші, наївні оповідання про подорожі до інших світів, про інопланетних істот.

У кінці 1943 р. пішов добровольцем у діючу армію, був поранений, демобілізувався в 1946. Навчався 1946-49 в театральній студії при театрі ім. І.Франка (м. Київ).

1949 виступив на відкритих партійних зборах театру імені Івана Франка. Був обурений тим, що актори театру обмовляли своїх недавніх друзів і колег, а також тим, що за вказівкою «згори» перекроюються п'єси класиків. Заарештований за звинуваченням у «зраді Батьківщини», 1950 засуджений за ст. 5410КК УРСР до 10 років позбавлення волі. Відбував покарання на Півночі та в Казахстані.

У 1955 року Бердника помилували і він повернувся в Україну, розгорнув літературну діяльність. Член СПУ з 1957. Став популярним українським письменником-фантастом: до 1972 вийшло біля 20 його фантастичних романів і повістей. Великою популярністю користувалися також його статті й лекції з футурології.

У квітні 1972 в квартирі М. та Р. Руденків, де мешкав Олесь Бердник, під час обшуку співробітники КДБ вилучили працю І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» та дві друкарські машинки. 28 квітня 1972 Олесь Бердник оголосив голодування з вимогою повернути вилучене. Воно тривало 16 діб. Домігся зустрічі з першим секретарем ЦК КПУ П. Шелестом, який вибачився, але заявив, що «партійні органи не можуть втручатися в діяльність КДБ». 14 травня 1972 йому повернули друкарські машинки, але реклама на виступи була ліквідована, його твори перестали публікувати. З 1974 Олесь Бердник домагався дозволу виїхати зСРСР.

13 серпня 1976 вийшов наказ Головного управління охорони державних таємниць у друку при РМ СРСР № 31 з приміткою «для службового користування»: «Вилучити з бібліотек загального та спеціального користування і книготорговельної мережі СРСР книги Бердника Олександра Павловича (Олеся Бердника)». Тоді ж його було виключено з СПУ. Працював декоратором-вітражистом в об'єднанні «Художник».

Восени 1976 Бердник вів консультації з М.Руденком, О. Мешко, Л. Лук'яненком про створення Української Гельсінкської Групи, 09.11.76 став її членом-засновником, підписавши Меморандум № 1 «Вплив Європейської Наради на розвиток правосвідомості в Україні», де обґрунтована поява правозахисного руху, наведено список українських в'язнів сумління.

У період з кінця 1976 до арешту 06.03.1979 брав участь у складанні й підписанні десятків листів і Меморандумів на захист заарештованих і засуджених борців за права людини. У Бердника неодноразово проводили обшуки й вилучали книги, вірші, рукописи, друкарську машинку. У кінці серпня члени УГГ і МГГ, в тому числі Бердник, оприлюднили Документ № 2 «Главам урядів держав — учасниць НБСЄ. Нові репресії і новий етап правозахисного руху в СРСР» з вимогою звільнити всіх заарештованих членів Гельсінкських груп. 09.05.1978 Бердник написав відкритого листа до Комітету ООН у справах захисту прав і свобод людини, «Міжнародній амністії», Л. Брежнєву і оголосив голодування, вимагаючи звільнення інваліда війни М. Руденка.

Заарештований Бердник за звинуваченням у проведенні «антирадянської агітації й пропаганди». З моменту арешту Бердник розпочав голодування. Рідні дізналися про арешт Бердника аж через два тижні. Інкримінувалося написання і поширення статей «Свята Україна», «Альтернативна еволюція», «Свято Матері й Дитини», поеми «Закляття» (до 325-річчя приєднання України до Росії), участь в «антирадянській організації» (УГГ) та ін. Під час слідства Бердник визнав «помилки».

17-21 грудня 1979 Бердник засуджений Київським обласним судом на виїзному засіданні в м. Кагарлик за ст. 62 ч. 2 КК УРСР і ст. 70 ч. 2 КК РРФСР до 6 років позбавлення волі в таборах суворого режиму та 3 роки заслання. Визнаний особливо небезпечним рецидивістом. З 16.05.1980 утримувався в таборі суворого режиму ВС¬389/36¬1, сел. Кучино Чусовського району Пермської області.

07.09.1981-13.01.1982 перебував у СІЗО КДБ в Києві на «профілактиці». У лютому відмовився виступити свідком у справі Михайла Гориня. 07.09.1982 переведений у зону суворого режиму ВС¬389/35 (ст. Всехсвятська). Улітку 1983 знову перебував на «перевихованні». Помилуваний на підставі Указу ПВР УРСР від 14.03.1984.

17.05.1984 в газеті «Літературна Україна» з'явилася «покаянна» стаття Бердника під назвою «Вертаючись додому», де сказано, що «Гельсінкський рух є творінням ЦРУ», а Руденко і Лук'яненко, «якби в них була справжня мужність, давно зійшли б зі шляху антипатріотизму і добровільної самоізоляції».

У 1987 Бердник заснував громадську організацію "Ноосферний фронт «Зоряний ключ». 16.12.1989 обраний провідником гуманістичного об'єднання «Українська Духовна Республіка», видає газети «Свята Україна», «Згода». Восени 1991 був висунутий (але не зареєстрований) кандидатом у Президенти України. Після звільнення вийшло біля 15 книг Бердника.

18 березня 2003 року Олесь Бердник пішов з життя. Похований у с. Гребені Київської області, на території своєї дачі під посадженою ним калиною.

У 2004 р. видано тритомник його творів, разом понад 2 тис. сторінок.

В Миколаєві є вулиця названа на честь Олеся Бердника.

Книги О.П. Бердника, які можна взяти в нашій бібліотеці:

  • Бердник О.П. Дiти Безмежжя [Текст] / Бердник О. - К.: Трiада-А.;Афон В.Д., 2004. - 590 с. - (Всесвiт Олеся Бердника).
  • Бердник О.П. Камертон Дажбога [Текст]: казковий роман-феерiя / О.П. Бердник. - К.: УКР.письменник, 1996. - 471 с. - (в опр.)
  • Бердник О.П. Лабіринт мінотавра [Текст]: повісті / О. Бердник; худож. Д.Заруба. - К.: Веселка, 1990. - 407 с.: іл
  • Бердник О.П. Пітьма вогнища не розпалюе... [Текст]: научно-фантаст. роман / О.П. Бердник. - К.: Укр. письменник, 1993. - 303 с. - (в пер.)
  • Бердник О.П. Покривало Ізіди [Текст]: повість-легенда / О.П. Бердник; худож. В.Заруба. - 2-е вид. - К. : Веселка, 1988. - 156 с. : іл
  • Бердник О.П. Серце Матіоли [Текст]: Казки та легенди / О. Бердник. - К.: Веселка, 1991. - 48 с.: іл.
  • Бердник О.П. Тайна Христа [Текст] / О. Бердник . - К. : Вiтаполiс, 1996. - 184 с. - (в пер.)

Додаткова інформація: