Центральная городская библиотека для детей
им. Ш. Кобера и В. Хоменко г.Николаева

Вінграновський Микола Степанович

Вінграновський Микола Степанович  народився 7 листопада 1936 р. в місті Первомайську в сім’ї селянина.  На його долю випали тяжкі випробування воєнного лихоліття та повоєнних років. Тому й школу він закінчив уже вісімнадцятирічним юнаком. Після закінчення середньої школи у 1960 р. навчався у Всесоюзному інституті кінематографії у Москві.

Микола Степанович був багатогранною особистістю. У 1961 р. він назавжди “орендував” своє місце в українській літературі – місце “маршала української літератури” (Ігор Калинець).

На цей час припадає знайомство його з О. Довженком, який мав великий вплив на творчість і навіть вибір життєвого шляху майбутнього поета. Пізніше М.Вінграновський написав спогад "Рік з Довженком" та присвятив йому кілька поезій.

Після закінчення інституту Микола Вінграновський працює на Київській студії ім. О. Довженка як кіносценарист, режисер, актор.

Перші поетичні публікації Миколи Вінграновського датуються 1957 роком (журнал «Дніпро» №2). Перші вірші Вінграновського з’явилися друком у 1975 р., а перша збірка – “Атомні прелюди“ – вийшла у 1962 р. Своїми творчими пошуками  у змісті і формах поетичної творчості  він вписується в поезію “шестидесятників“, хоч виявляє свій індивідуальний стиль, він тяжіє до фольклорної образності. Вінграновський ніби повертає читача до природи, до першооснов людського існування. У нього нема новаторства ради новаторства, почуття виражаються стрімко і з великою художньою переконливістю.

Виразним свідченням подальшого творчого розвитку Вінграновського стали збірки «На срібнім березі» (1978), “Ластівка біля вікна“ (1981) ,  “На добраніч“ (1983).

Сформувавшись як письменник в умовах  відлиги 60-х років, з великим ентузіазмом зустрів відродження української культури і становлення української державності у 80-90 роки. Був обраний головою українського ПЕН- клубу.

На вірші автора написано багато пісень, в тому числі - у бардівському жанрі.

Майже одночасно з поезією Микола Вінграновський почав писати і прозу. І в повістях та оповіданнях "Первінка", "Сіроманець", "Гусенятко", "На добраніч", "Кінь на вечірній зорі", "У глибині дощів", "Літо на Десні" та інших він то веселою, то сумовитою поетичною барвою поєднує світ людей зі світом звірів, птахів, рослин, з життям всього живого й "неживого" (власне, вся природа у М.Вінграновського вищою мірою жива). Причому, зображуючи "персонажів" з фауни, він показав себе не лише художником, а й вигадливим "зоопсихологом". Микола Вінграновський так майстерно і переконливо розповідає всім нам про те, що могли б "подумати" або "сказати" звірі чи птахи в тій чи іншій ситуації, що в нас навіть не виникає сумніву. А й справді, хіба по-іншому могла думати гуска (оповідання "Гусенятко"), в якої надто пізно восени народилося маленьке: "... що робити? Летіти з дітьми через три моря і так не легко, а це сьоме, сьогоднішнє, куди? Під крило його не візьмеш і на спину не покладеш - упаде. А тут на дзьобі уже зима, заплава замерзне - що тоді? Зимувати з малим? А вітер, а сніг, а мороз та лід, а лисиці, тхори, куниці, кібчики, приблудні коти, собаки, а мисливці, а їсти що?"    

На місце громадянської вибуховості починають приходити розважливість і роздумливість; патетичні та героїчні інтонації обростають обертонами журливості, гіркоти, тихої радості; масштабність притишується зосередженістю. Вже вгадується внутрішній рух від душевної «романтики» до душевного «реалізму».

Потім були ще поетичні збірки, була велика книжка «Вибраного» (1986), в якій, до речі, була представлена і проза.
Остання ж збірка – «Цю жінку я люблю» (1990) – містить, крім інтимної лірики, ще й раніше не публіковані вірші з 60-70-х р. та нові поезії, в яких Вінграновський немовби вертається до свого громадянського пафосу періоду «шестидесятництва», але вже в іншій якості – із складнішим, драматичнішим розгортанням думки й переживання...

Микола Вінграновський – режисер 5-и художніх та 8-ми документальних фільмів.

Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1984), Почесної Грамоти Президії Верховної Ради України, Лауреат літературної премії «Благовіст», Лауреат премії Фундації Антоновичів (США).

Помер Микола Степанович 26 травня 2004 р. в Києві, йому було 68 років.

Книги М.С. Вінграновського, які можна взяти в нашій бібліотеці:

  • Вінграновський, М. Вибрані твори у 3-х т. Т. 3. Повісті й оповідання [Текст] / М. Вінграновський ; Оформл. Л. Бейгера. - Тернопіль : Богдан, 2004. - 351 с. - (Маестат слова). - (в опр.)
  • Вінграновський, М. С. Губами теплими і оком золотим: поезії [Текст] / М.С. Вінграновський. - К. : Рад. письменник, 1983. - 62 с. - (в пер.)
  • Вінграновський, М. Кінь на вечірній зорі. [Текст] : повісті / М. Вінграновський ; худож. В.Качальський. - К. : Веселка , 1987. - 197 с. : іл. - (в опр.)
  • Вінграновський, М. С. Київ [Текст] : Поезії / М.С. Вінграновський. - К. : Дніпро, 1982. - 156 с. - (в опр.)
  • Вінграновський, М. С. Любове, ні ! не прощавай ! Вибрана лірика [Текст] / М.С. Вінграновський. - К. : Укр. письменник, 1996. - 149 с. : іл. - (в опр.)
  • Вінграновський, М. На Добраніч [Текст] : повісті та оповідання / М. Вінграновський ; худож. В. Євдокименко. - К. : Веселка, 1983. - 78 с. : іл
  • Вінграновський, М. С. Северин Наливайко [Текст] : Роман / М.С. Вінграновський; Худож. А.Т. Добролежі. - К. : Веселка, 1996. - 366 с. : іл. - (Золоті ворота). - (в опр.)
  • Вінграновський, М. Сіроманець [Текст] : повісті, оповідання / М. Вінграновський; іл. І.А.Божко. - Одеса : Маяк, 2008. - 164 с. - (в опр.)
  • Вінграновський, М. С. У Неквапи білі лапи [Текст] : оповідання та вірші / М. Вінграновський; худож. В.Гулін та Н.Кирилова. - К. : Веселка, 1989. - 54 с. : іл.

Додаткова інформація: