Центральна міська бібліотека для дітей
ім. Ш. Кобера і В. Хоменка м. Миколаєва

Марко Лукич Кропивницький

Марко Кропивницький народився 10(22) травня 1840 в с. Бежбайраки (тепер с. Кропивницьке) на Кіровоградщині. Його батько Лука Іванович — «чоловік труда, труда мозольного», — досяг достатку й становища в суспільстві (мав посаду управителя панських маєтків).

Через села і міста Миколаївщини пролягла життєва дорога М.Л. Кропивницького. В ранньому дитинстві він жив у селах Катеринівка, Ново-Красне (тепер це єдине село Новокрасне Арбузинського району), де його батько Лука Іванович служив управителем маєтків князя М.М. Кантакузена. Початкову освіту М.Л. Кропивницький здобував у селі Олександрівці (тепер Доманевського району) у школі шляхтича М.К. Рудковського. Школярів тут було біля тридцяті. Хлопці і дівчата вчились разом. Школярі, які жили при школі (а серед них і майбутній драматург), «не тільки вчилися грамоті, а й двір чепурили ганяли до водопою скотину, вибирали кукіль з зерна, ходили бакшу полоть або просо, молотили горох та квасолю, поливали капусту». Рудковький нещадно бив учнів за невиконання господарських робіт. На видному місці висіла в школі нагайка-трійчатка, котру школярі називали «дисципліною». Кропивницькому не раз перепадало за те, що погано стеріг худобу під час водопою, тощо.

Коли про побої дізнався батько, він забрав Марка і старшу доньку Галю, наостаток нещадно відшмагавши «професора» Рудковського.

Жив у дитинстві М.Л. Кропивницький і у селах Молдавці (тепер Козубівка Доманівського району), Дмитривці (тепер Вознесеньского району), а також у місті Вознесенську, де протягом зими 1852-1853 року навчався разом з дітьми князя М.М. Кантакузена.

Після невдалої спроби продовжити навчання в гімназії в Києві юнак повертається до Бобринця і вступає на службу до повітового суду.

З 1862 р. М. Кропивницький відвідує заняття на юридичному факультеті Київського університету, як вільний слухач. Під враженням однієї з перекладних мелодрам, побачених у київському театрі, він пише п'єсу «Микита Старостенко». То був твір недосвідченого автора (згодом він сам критично оцінив цю спробу). Тепер вона відома у варіанті, який зазнав численних ґрунтовних авторських доробок.

Так і не завершивши з різних причин освіти, М. Кропивницький поповнював свої знання самостійно, особливо з переїздом до Єлисаветграда, куди у 1865 р. було переведено повіт, і де були бібліотеки. Там він і Іван Тобілевич «знайомились потроху з Смайльсом, Робертом Оуеном, Джоном-Стюартом Міллем, Спенсером, Молешоттом і іншими; читали дещо і із Шекспіра, Байрона, Гете, Гейне, Дюма, Жорж Занд, Теккерея». На казенній службі він не просувався, а часто зовсім втрачав заробіток через захоплення мистецтвом та участь в аматорських виставах.

У 1871 р. Кропивницький перейшов у професіональні актори, погодившись працювати у трупі графів Моркових (Одеса). Протягом десяти років роботи в російських театральних трупах він набув величезного сценічного досвіду, глибоко вивчив специфіку й закони театрального мистецтва, виробив свої творчі принципи, розуміння місця театру в житті суспільства.

У 1872 р. в одеській газеті «Новороссийский телеграф» було опубліковано водевілі М. Кропивницького «Помирились» і «За сиротою і Бог з калитою, або ж Несподіване сватання».

Важливим етапом у творчому житті Кропивницького та історії українського театру були його гастролі 1875 р. у Галичині, де, працюючи актором і режисером театру товариства «Руська бесіда», він доклав зусиль до змін у репертуарі й художньому стилі театру, у наближенні його до реалізму й народності.

Після скасування (1881) заборони українського театру (хоча ще залишились численні обмеження й застереження) почали виникати українські трупи — у Києві, Харкові, Одесі. Та робота в них не задовольняла Кропивницького, який прагнув кардинальних змін у сценічній творчості. У 1882 р. він організовує свою трупу, яка приблизно через рік зливається з трупою Михайла Старицького, де Кропивницький стає провідним режисером. Починається нова епоха в історії українського професійного театру, на сцені якого виступали, визначаючи його творче обличчя, Марія Заньковецька, Микола Садовський, а дещо пізніше — М. Садовська-Барілотті, Г. Затиркевич-Карпинська, Панас Саксаганський, Іван Карпенко-Карий. Виставляючи твори І. Котляревського, Т. Шевченка, Г. Квітки-Основ'яненка і власні, видатні митці утверджували принципи народності й реалізму.

Збірка творів М. Кропивницького, що вийшла у Києві в 1882 р., включала п'єси «Дай серцю волю, заведе в неволю», «Глитай, або ж Павук» та «Невольник».

У перше двадцятиліття Кропивницький писав переважно твори комедійних жанрів — «Помирились» (1869), «За сиротою і Бог з калитою, або ж Несподіване сватання» (1871), «Актор Синиця» (1871) — переробка водевілю Д. Ленського «Лев Гурич Синичкін», «Пошились у дурні» (1875), «По ревізії» (1882), «Лихо не кожному лихо — іншому й талан» (1882), «Вуси» (1885) — за оповіданням О. Стороженка. Цим водевілям, як і створеним у цей період драмам «Невольник» (1872) за поемою Т. Шевченка, «Беспочвенники» (1878, остаточна редакція — 1898), «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» (1882), «Глитай, або ж павук» (1882), притаманні жанрова визначеність, традиційність системи художніх засобів (зокрема, розгортання конфлікту навколо головного героя або головної пари, яким протиставлені інші персонажі). У драмах «Де зерно, там і полова» («Дві сім'ї») (1888), «Зайдиголова» (1889), «Олеся» (1891), «Перед волею» (1899), «Розгардіяш» (1906) поряд з основним конфліктом розгортається додаткова сюжетна лінія.

Пізніше в Миколаєві М. Кропивницький часто бував як головний режисер трупи М. Старицького (1883-1885), як керівник театральної трупи (1900,1902). Протягом двох років М. Кропивницький підтримував дружні стосунки з М. Аркасом. В архіві М. Аркаса є десятків зо два листів, якими обмінювалися друзі. Саме М. Кропивницькому М. Аркас доручив постановку своєї опери «Катерина».

Інтенсивна артистична (як правило, не менше ста вистав на рік) й організаторська діяльність Кропивницького, розгалуженість театральних маршрутів — не тільки гастрольних, а й тих, що були зумовлені відсутністю стаціонарного театру (численні міста України, Росії, Молдавії, Закавказзя, Польщі, Білорусі), — лишали небагато часу для літературної творчості. Але настійна потреба у повноцінному репертуарі, відданість улюбленому мистецтву, різностороння обдарованість породжували величезний ентузіазм, який давав змогу Кропивницькому долати і всі труднощі «акторського напівциганського життя», і тимчасові (іноді навіть конфліктні та тривалі за часом) розходження з однодумцями. Він написав більше сорока п'єс різних жанрів, включаючи переробки та інсценізації, перекладав Шекспіра, деякі твори російської драматургії.

Навіть в останні роки життя, змушений через різке погіршення стану здоров'я оселитись на хуторі Затишок, Кропивницький досить часто виїжджав брати участь у спектаклях, продовжував писати п'єси, намагаючись порушувати найзлободенніші, найгостріші теми тогочасного життя. Кропивницький клопочеться про організацію школи для селян та їхніх дітей, створює дві дитячі п'єси, використовуючи мотиви народних казок («Івасик-Телесик», «По щучому велінню»), та працює над їх постановкою в себе на хуторі.

В останню путь М.Л. Кропивницький теж вирушив з нашої Миколаївської землі. Повертаючись з гастрольної поїздки з Одеси на Харківщину, він раптово помер у вагоні поїзда 21 квітня 1910 року на станції Підгородня (біля м. Первомайська).

Корисні посилання:

  1. http://eureka.ucoz.ua
  2. http://lib.misto.kiev.ua/

Твори М.Л. Кропивницького, які можна взяти в нашій бібліотеці:

  • Кропивницький, М. Драматичнi твори/ вступ. ст. Л. З. Мороз; упоряд., комент. В. М. Iвашкiв [Текст] / М. Кропивницький. - К.: Наук.думка, 1990. - 608 с. - (Б-ка укр. л-ри). - (в опр.)
  • Кропивницький, М. П'єси [Текст] / М. Кропивницький; ред. Г.Кулінич; худож.В.Стеценко. - К.: Державне вид-во худож. літ-ри, 1950. - 380 с. : іл. - (в опр.)
  • Кропивницький, М. Вибрані твори [Текст] / М. Кропивницький; ред. С.І.Шевцова; худож. П.Т.Вишняк. - К.: Дніпро, 1977. - 304 с. : іл. - (в опр.)
  • Кропивницький, М. Доки сонце зійде, роса очі виїсть [Текст] / М. Кропивницький; передм. Л.Слободянюк; худож. оформл. С.Железняк. - К.: Школа, 2009. - 224 с. - (Шкільна хрестоматія). - (в опр.)