Центральная городская библиотека для детей
им. Ш. Кобера и В. Хоменко г.Николаева

Панас Карпович Саксаганський (Тобілевич)

Панас Карпович Саксаганський (справжнє прізвище — Тобілевич) - визначний український актор, режисер, драматург і педагог школи М. Кропивницького, корифей українського побутового театру. Народився 5 (27) травня 1859, с. Кам'яно-Костувате на Херсонщині, тепер Миколаївська область.

Початкову освіту здобув у Бобринецькій повітовій школі. Ще школярем захопився влаштуванням аматорських вистав.

Як згадував сам П.Саксаганський у книзі «Думки про театр», «від матері, Євдокії Зіновіївни, діти вперше почули про театр. Вона знала напам'ять усю "Наталку Полтавку", і не тільки знала, а й уміла надзвичайно цікаво проказувати окремі ролі та відображати різних дійових осіб… Завдяки нашій матері мої старші брати, сестра Марія і я теж знали всю "Наталку" напам'ять. На мене, як і на Миколу, мав великий вплив аматорський гурток, яким керували М. Кропивницький і старший брат Іван. Шкільне керівництво та й Іван забороняли нам відвідувати вистави, бо ми так захоплювалися театром, що забували про свої уроки. Тоді ми організували власний шкільний драмгурток, де грали "Наталку", "Назара Стодолю", "Москаля-чарівника"».

1877 — закінчив Єлисаветградське реальне училище. 1878 року пішов на військову службу (Одеська юнкерська школа). Служив у 58-му Празькому піхотному полку, розташованому у Миколаєві. Брав участь в українських виставах трупи Чернишова.

Службі у війську він віддав п'ять років життя. Після закінчення військової школи в Одесі (1980р.) він одержує призначення у 58-й Празький піхотний полк, що базується у Миколаєві. Оселився на вулиці Інженерній, 2. Згодом він став критично дивитесь на офіцерське життя. У війську царила атмосфера муштри, що гнітила творчу особливістю. Молодий Панас знайшов собі заняття, став організатором полкової бібліотеки.

Ще з юнацтва Панас виступав у аматорських театральних гуртках і тепер мріяв про театр. Невдовзі сталося і нагода. У той час, коли частина була на маневрах в Одесі (І883р.) там гастролювала трупа Старицького з Кропивщщьким Садовським І Заньковецькою. Панаса Карповича було запрошено до трупи і перший його виступ був у п'єсі "За Німан іду" в Миколаєві на сцені театру Монте (тепер російський драматичний театр ім. Чкалова).

Так у 24 роки він стає професіональний актором, взявши собі театральний псевдонім Саксаганського - в пам'ять про материне рідне село.Саксагань. "Вітай мене, Іване, як артиста що має вже кількамісячний сценічний стаж. Вітай Панаса Саксаганського"- писав він до старшого брата Івана. "І вітаю, І бажаю щастя! Іди твердо тим шляхом, на який ступив!." - відповів Карпенко-Карий.

Висупав на сценах театрів Миколаєва майже щорічно, Саксаганський завжди одержував схвальні відгуки рецензентів. Востаннє виступив Саксаганський у Миколаєві в 1925 році.

Особливо на перших кроках театрального життя Панаса Карповича всіляко підтримував І.Карпенко-Карий. Безумовно Саксаганський вчився секретам професії і у М.Кропивницького, і у М.Заньковецької, проте по останню пораду йшов до старшого брата. За дуже короткий час Панас Карпович не тільки набув сценічного досвіду, спробувавши себе у різних ролях і виявивши свій рідкісний хист перевтілення, а й глибоко засвоїв уроки психологічної майстерності, що викладав йому І.Карпенко-Карий. Його здатність до сценічної трансформації і збереженою при цьому рідкісної органіки дивовижні.

Театральні шляхи кожного з Тобілевичів постійно перетиналися. 1888 році було створено "Товариство малоросійських артистів під керівництвом К.Садовського, куди входили Саксаганськии і Карпенко-Карий з дружиною Софією Віталіївною Тобілевич, а також М.3аньковецька, М.Садовська-БарІлоттІ.

Театр трьох братів проіснував до кінця 1889 року, коли Заньковецька і Садовський вийшли з трупи. Сталося це у Миколаєві. Колектив очолив Панас Саксаганський, продовжуючи виставляти на миколаївській сцені п'еси відповідно до репертуару. Новий 1890 рік трупа відзначала у Миколаєві виставою "Доки сонце зійде, роса очі вніс". Акторське товариство згуртувалося навколо Саксаганського та Карпенка-Карого.

Добровільно відмовившись від заманливої кар'єри актора-прем'єра, II. Саксаганський зв'язав свою долю в мистецтві із задумами І.Карпенка-Карого і став режисером.

На весні І890 року про себе заявила оновлена трупа, яка називалася "Товариство російсько-малоросійських артистів під керівництвом II. К. Саксаганського". Формально це була одна з багатьох мандрівних українських труп. Але на шляху ідейно-мистецьких шукань драматург і актор Карпенко-Карий, режисер і актор Саксаганський та їх сценічний ансамбль досягли вершин професійної майстерності і започаткували новий тіш театрального видовища.

Жодна українська трупа не мала такого великого й різноманітного репертуару, як трупа Саксаганського. З перших вистав трупа набула слав. Бона ставила п'єси Карпенка-Карого, Старенького, Кропивницького Островського.

Як режисер Саксаганський вперше в Історії українського театру запровадив план постановки вистави. Особливу увагу приділяв роботі з акторами, добиваючись ансамблю. Затверджуючи на українській сцені соціально-психологічну драму.

Саксаганський-режисер повністю поділяв погляди свого брата Карпенка-Карого і діяв в ім'я високої сценічної майстерності. У червні 1910 року "Товариство" припинило своє Існування. Панас Карпович Саксаганський оселився у Києві і працював у різних театральних трупах. У 1918-1922 роках очолював у Києві постійний Державний народний театр, на основі якого утворено Театр Ім.М. Д.Заньковецької.

У радянські часи Саксаганським написані праці "Як я працюю над роллю", "До театральної молоді" "До молодих режисерів", "P історії українського театру", перекладено ряд творів, російських і західноєвропейських авторів на українську мову.

Помер останній з корифеїв - Панас Саксаганський на 82 році життя (І940р.).

Корисні посилання:

  1. http://wiki.library.kr.ua/
  2. http://vypuskniki-kmk.at.ua
  3. http://ebk.net.ua