Іван Петрович Котляревський народився 9 вересня 1769 р. в Полтаві у родині канцеляриста міського магістрату. У 1789 р. Котляревські внесені до списку дворян. Хлопець навчався в Полтавській духовній семінарії, служив у Новоросійській канцелярії в Полтаві, учителював у поміщицьких сім’ях Золотоніського повіту; вивчав фольклор та звичаї народу.
У 1796–1808 роках перебував на військовій службі в Сіверському карабінерському полку. У 1806–1807 роках Котляревський у військовому званні штабс-капітана брав участь у російсько-турецькій війні 1806—1812 років, був учасником облоги Ізмаїлу. Нагороджений орденом Святої Анни 3-го ступеня за дипломатичні заслуги зі схиляння до нейтралітету буджаків та хоробру кур'єрську діяльність на передовій під час штурму цієї фортеці. У 1808 році вийшов у відставку.
І. Котляревський 1810 р. вийшов у відставку в чині капітана, став наглядачем Будинку для виховання дітей бідних дворян (у Полтаві). На цій посаді перебував майже до кінця життя.
У 1812 році, під час походу Наполеона I Бонапарта на Росію, Котляревський, за сприяння малоросійського генерал-губернатора Якова Лобанова-Ростовського який отримав відповідний наказ від імператора, сформував у містечку Горошині Хорольського повіту на Полтавщині 5-й український козацький полк (за умови, що полк буде збережено після закінчення війни як постійне козацьке військо), за що отримав військовий чин майора.
У 1813-1814 рр., виконуючи воєнні доручення, виїжджав у ставку російської армії в Дрезден, Петербург, Кременчук. У 1818р. став членом масонської ложі «Любов до істини», був обраний членом Харківського товариства любителів красного письменства.
У 1818 році разом з Василем Лукашевичем, Володимиром Тарновським та іншими входив до складу полтавської масонської ложі «Любов до істини». Член Вільного товариства любителів російської словесності з 1821 року. За свідченнями декабриста Матвія Муравйова-Апостола, які він дав під час слідства у справі декабристів, член Малоросійського таємного товариства. Слідчий комітет залишив це без уваги.
У 1816–1821 роках — директор Полтавського вільного театру. Котляревський сприяв у 1822 році викупові з кріпацтва українського і російського актора Михайла Щепкіна. У 1827–1835 роках — попечитель «богоугодних» закладів.
Помер 29 жовтня (10 листопада) 1838 року у віці 69 років. Похований у Полтаві (на час смерті Полтавська губернія, Російська імперія). Котляревський ніколи не був одружений. Його спадкоємицею та хазяйкою садиби стала економика Мотрона Єфремівна Веклевичева.
1969 року в Полтаві на Івановій горі відкритий музей-садиба Івана Котляревського — меморіальний комплекс на основі садиби, де 1769 року народився і мешкав Іван Петрович Котляревський.
Книги Івана Котляревського, які можна знайти в нашій бібліотеці:
- Котляревський, I. П. Твори. В 2-х т. Т.1 [Текст] / I.П. Котляревський; вступ. ст. Є.П.Кирилюка. - К.: Дніпро, 1969. - 345 с. - (в опр.)
- Котляревський, I. П. Енеїда. Наталка Полтавка [Текст] / I.П. Котляревський. - Донецьк: ТОВ ВКФ "БАО", 2007. - 384 с. - (в опр.)
- Котляревський, І. Енеїда: поема. Наталка Полтавка: п'єса. Москаль-чарівник: п'єса [Текст] / передм. Б.А.Деркача; іл. А.Базилевича. - К.: Дніпро, 1987. - 366 с. - (Б-ка укр. класики "Дніпро"). - (в опр.)
- Котляревський, І. П. Повне зібрання творів [Текст] / І.П. Котляревський ; підгот. текстів та комент. Б.А.Деркача; вступ. ст. Є.С.Шабліовського, Б.А.Деркача. - К.: Наук. думка, 1969. - 512 с. - (в опр.)
Дополнительная информация: