Центральная городская библиотека для детей
им. Ш. Кобера и В. Хоменко г.Николаева

«Збагнула я, що забуття не суджено мені…»

«Я жива, я буду вічно жити,
Я в серці маю те, що не вмирає…»

Творчість поетеси давно уже вийшла з українських берегів. ЇЇ лірика, поеми, п`єси перекладені на десятки мов народів світу. Образ великої поетеси приваблює поетів, драматургів, письменників, композиторів, скульпторів, художників. Він увічнюється в творах М.Рильського, П.Тичини, В.Сосюри, А. Малишка, П. Воронька, М.Бажана, О.Гончара, І.Кочерги, грузинів С.Чіковані, К.Коладзе, С.Еулі, І.Абашідзе, її перекладали російські поети С.Маршак, М.Ісаковський, О.Прокоф`ев, М. Заболоцький, М.Ушаков, М.Алігер, литовець Вітаутас Бложе, естонець Гаральд Раяметс, болгарин Стоян Бакарджієв, сербська письменниця Йованка Хрвачанин, румунка Сазана Дельчу, канадська англомовна письменниця Флоренс Лайвсей.

Дуже влучно сказав про творчість Лесі Українки і її вплив на кожного з нас Дмитро Павличко:

«Збагни її безмежжя духу,
Її життя із трьох проклять –
Неволю, гіркоту, недугу –
Ї хай тебе думки болять!
Хай батогом їх сполосує
Жага великої мети.
Не клич її до себе всує,
А сам до Лесі долети.»

(Вірш «Кожному і собі…»)

На відзнаку 100-річчя від дня народження великої письменниці в 1971 році ЦК Комуністичної Партії України і Рада Міністрів УРСР прийняли постанову про заснування щорічної літературної премії імені Лесі Українки за кращий твір для дітей. «Літературна премія імені Лесі Українки присуджується за глибоко ідейні та високохудожні твори для дітей, які сприяють комуністичному вихованню підростаючого покоління і здобули широке громадське визнання». (З положення про літературну премію імені Лесі Українки).

Ця премія присуджується з 1972 року. ЇЇ першими лауреатами стали Наталія Забіла (1972 р.), Іван Багмут (1973 р.), Оксана Іваненко (1974 р.), Юрій Збанацький (1975 р.), Платон Воронько (1976 р.), Валентин Бичко (1977 р.), Марія Познанська (1978 р.), Марія Пригара (1979р.), Григір Тютюнник (1980 р.), Дмитро Ткач (1981 р.), Всеволод Нестайко (1982 р.), Федір Малик (1983 р.), Борис Комар (1984 р.), Віктор Кава (1985р.), Володимир Ладижець (1985 р.), Лариса Письменна (1986 р.), Кузьма Гриб (1986 р.).

І в незалежній Україні ця премія присуджується за поданням Кабінету Міністрів за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва. 2004-го року премія отримала статус урядової та змінила назву.

З кінця 2007 по травень 2008 року в нашій країні проходила Всеукраїнська акція по визначенню звання «Великий українець» шляхом голосування. Леся Українка увійшла в десятку визначних особистостей. За неї віддали 26 560 голосів.

Співуча муза Лесі Українки не раз надихала творців музики на створення пісень, сюїт, симфоній, тощо. Твори видатної української поетеси свідчать про надзвичайну музикальність її натури, про те, що музика і поезія поєдналися в її творчості назавжди.

У різний час до поезій і драм Лесі звертались українські композитори – Микола Лисенко, Кирило Стеценко, Яків Степовий, Денис Січинський, Ярослав Лопатинський. І вже в ХХ столітті їхні традиції продовжують розвивати Андрій Штогаренко, Георгій Майборода, Віталій Корейко. Твори української поетеси були покладені на музику композиторами Росії, Білорусі, Грузії, Вірменії.

Пооеми Лесі Українки становлять вершину театрального мистецтва нашого часу. Постанова «Камінного господаря» в Київському державному російському драматичному театрі в 1939 році дало право цьому театру присвоїти ім`я поетеси. Ця ж вистава тривалий час йшла на сцені Львівського державного драматичного театру імені Марії Заньковецької, де роль Дон Жуана виконував Богдан Ступка. На сцені Малого театру в Москві роль Дони Анни виконала Еліна Бистрицька. У Ризькому державному драматичному театрі імені Яніса Райніса у головній ролі була Вія Артмане.

А скільки театрів світу можуть пишатися чудовою постановою «Лісової пісні»! Це театри майже всіх обласних центрів України, Росії, Грузії, а також Чехії і Німеччини, Польщі, Угорщини і Японії… Недарма ж Остап Вишня в свій час сказав: «Яка краса ця «Лісова пісня»! Яка насолода бачити її на сцені… Казка… Дивна легенда… І сидиш, як у казці. І напружуєшся, щоб не впустити жодного слова…»

Не став винятком і наш Миколаїв. В Російському драматичному театрі вже багато сезонів успішно йде вистава дійсно казкового твору класика української літератури Лесі Українки - «Лісова Пісня».

Режисер-постановник, заслужений діяч мистецтв України Микола Кравченко виношував ідею цієї постанови декілька років. Наважимося подивитись на неї очима пересічного глядача. «Лісова пісня» - твір філософський, багатоплановий. Він може бути прочитаний і як драма кохання, якому не суджено було збутися, і як трагедія несумісності творчого і реального життя, а для дітей – як чарівна казка. «Лісова пісня» сприймається як гімн живій природі, як предостереження людям без потреби не втручатися до оточуючого довкілля. П`єса, яка була написана на початку ХХ століття, коли в мистецтві панували символізм і неоромантизм, повністю відповідає настрою сучасного глядача. Вражає остання сцена вистави. На юних героїв Мавки і Лукаша, які притулились один до одного, падає яблуневий цвіт. В буденному житті їх щастя було б неможливим. Але в цій феєричній казці любов долає всі земні перешкоди. На цій ноті і закінчується вистава. І хоч глядач знає, що фінал «Лісової пісні» драматичний, хочеться сподіватися, що театральні Мавка і Лукаш залишаться живими і щасливими.

Крім численних вистав «Лісової пісні», існують чудова однойменна опера композитора В.Кирейка і балет композитора М.Скорульського.

Існує також чудовий художній фільм «Лісова пісня». Автор сценарію і режисер В.Івченко (1961 рік). В ролі Мавки - народна артистка України Раїса Недашківська. А про життя Лесі - фільм – «Леся Українка. Мавка» (1981 рік). Режисер Ю.Ільєнко. В ролі Лісовика – Іван Миколайчук.

Відомий український поет Іван Драч написав сценарій, а не менш відомий український режисер Микола Мащенко поставив чудовий художній фільм «Іду до тебе» (1970рік) - про палку любов Лесі Українки і Сергія Мержинського. В ролі Лесі – відома актриса Алла Демідова, в ролі Сергія – Микола Олялін.

Образ поетеси відтворюється в портретах, в меморіальних комплексах і музеях, в медалях, значках і марках, виготовлених до ювілею; в скульптурах і пам`ятниках на її честь.

Оцінюючи значення Лесі Українки як поета світового рівня і враховуючи її роль в розбудові української державності, Національний банк випустив ювілейну монету на честь 125-річчя письменниці.

Існує також 200-гривнева банкнота, біля портрету Лесі Українки є надпис:

«За правду, браття, єднаємось щиро,
Єдиний маєм правий шлях…»

До 150-річчя Лесі Українки Національний банк України випустив сувенірну банкноту зі срібла номіналом 200 гривень. Срібна банкнота відтворює дизайн оновленої банкноти номіналом 200 гривень зразка 2019 року. Також видана пам'ятна монета "До 150-річчя від дня народження Лесі Українки".

Про всенародну любов до Лесі Українки говорить те, що в народі поетесу називають ніжним і рідним ім`ям «Леся», як називають близьких і дорогих серцю сестер, коханих, подруг.


Але останнє і повне слово про Лесю ще не сказано, воно тільки визріває, бо нелегко осягнути таку титанічну постать, її величність і геніальність.